в означеннях
Тлумачення, значення слова «незрозумілий»:

НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е.

1. Якого не можна зрозуміти, осмислити. Все, що воно [хлоп'ятко] бачило, здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 26); Ярина не кінчила своєї думки, бо раптом сталось щось незрозуміле й дивне (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 85);
//  Якого не знає, по розуміє хто-небудь. Каміння пожовкло.., і виписалися на кім якісь незрозумілі письмена (Гнат Хоткевич, II, 1960, 317); Жабі не спала й читала польську газету. Власне, не читала, бо читати вона не вміла, а намагалася розібрати слова й літери незрозумілої для леї мови (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 107);
//  Який важко розібрати; позбавлений чіткості, виразності; нечіткий, неясний. Черкашин промимрив щось незрозуміле, мабуть, це була подяка, й вийшов на вулицю (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 62); Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (Олесь Донченко, VI, 1957, 23);
//  Який своїми діями, вчинками, поведінкою викликає подив, здивування (про людину); дивний. Вона [Анеля] робилася для нього чимраз більше загадковою і незрозумілою (Іван Франко, VI, 1951, 404); Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40);
//  Якого не можна пояснити. Якась незрозуміла сила штовхала його на нові розмови з Ларисою (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 106).

2. Для якого нема причин, підстав; безпідставний. Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 407); Покоївка швидко глянула на Лукію, в її блакитних очах майнув незрозумілий страх (Олесь Донченко, III, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 323.

Коментарі (0)