НЕЗРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Погано пристосований для
користування ним, перебування в ньому і т. ін.;
позбавлений зручності. [Федон:] Антею! Заспівай
епіталаму! (Антей спиняється, спускає руки і схиляє голову.
Пауза). [Меценат:] Антею, що тобі? Чи ти
недужий? Чи, може, ліра ся тобі незручна? (Леся Українка, III,
1952, 461); Стахурський швидко вмився під незручною
крапельницею (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 74); Всі ці
комодики, етажерки, тумбочки, крісельця, диванчики..
чомусь нагадують мені поперелякуваних овець, загнаних
вовчим переслідуванням у тісну й незручну кошару
(Петро Колесник, На фронті.., 1959, 167);
// Позбавлений
звичності, природності (про позу, положення і т. ін.). Потім
став [Сава] малювати. Але робота не дуже клеїлася.
Катря у незручній незвичній позі.. стояла надто
напружено (Андрій Головко, II, 1957, 197).
2. Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає обстановці. Настоював [о. Василь], щоб хлопця не записували [до школи]. Це сердило Раїсу, та при людях вона уважала незручним нагадувати попові свої права (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Щоб чимось заповнити незручну мовчанку,.. розповідала [Докія Петрівна] (Андрій Головко, II, 1957, 249).
3. Позбавлений вправності, спритності і т. ін.;
незграбний. — Для недотепного, незручного, для такого,
що не має щастя, то воно добре [ділитися з
компаньйонами своїм заробітком] (Іван Франко, VIII, 1952, 357); Незручна
дівчина;
// Який свідчить про чию-небудь невправність,
неспритність. Циган порається під кущем, незручними
рухами обтрушуючи з нього росу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206).
4. Який не підходить для чого-небудь, не задовольняє когось. Обминаючи в коридорі групу чоловіків, Ольга почула, як один з них обурювався, що вибрано саме такий незручний час, до того ще й будній день (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 463).