НЕЗРИМО. Присл. до незримий. Десь високо і незримо незвичайним гулом гули літаки (Яків Баш, Надія, 1960, 82); Федю ще довго не залишало таке відчуття, нібито Порис Усик незримо стоїть між ним і Маринкою (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 53).
НЕЗРИМО. Присл. до незримий. Десь високо і незримо незвичайним гулом гули літаки (Яків Баш, Надія, 1960, 82); Федю ще довго не залишало таке відчуття, нібито Порис Усик незримо стоїть між ним і Маринкою (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 53).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 322.