Словник української мови

НЕЗВІ́ДАНИЙ, а, е. Який не підлягав вивченню, дослідженню; невідомий. Радянські вчені розширяють дослідження космічного простору і верхніх шарів атмосфери. Незвідані процеси явищ природи, які відбуваються в космосі, ставатимуть тепер доступнішими людині (Радянська Україна, 5.XI 1957, 1);
//  у знач. ім. незвідане, ного, сер. Те, що не підлягало вивченню, дослідженню. Юрій Гагаріп та Герман Титов першими проклали шлях у незвідане (Наука і життя, 6, 1962, 30);
//  Про якого ніхто не знав; незнаний. Ліс для мене був якимсь незвіданим казковим царством лисиць, ведмедів, вовків, оленів та різного птаства (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 66);
//  Якого не зазнав, не пережив хто-небудь. Їй було тривожно і страшно, якісь незвідані почування гнітили дитяче серце (Олесь Донченко, III, 1956, 47); Якась нова, незвідана досі радість клубочилась в її грудях (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 38);
//  у знач. ім. незвідане, ного, сер. Те, чого не зазнав, не пережив хто-небудь. Молода і вродлива дівчина ще нікого не любила, хоч її серце вже шумувало гарячою кров'ю і штовхало до незвіданого і звабного (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 119).