в означеннях
Тлумачення, значення слова «незвичайно»:

НЕЗВИЧАЙНО. Присл. до незвичайний. Незвичайно вітер свище серед потоптаних могил (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 14); Бійці заніміли, вражені: так незвичайно, моторошно, дико вирвалася та пісня серед цієї крові, вогню й загального напруження (Олесь Гончар, III, 1959, 147); Все на цій постаті свідчило про незвичайно скромний її спосіб життя (Іван Франко, VI, 1951, 162); — Я вже сьогодні йому й руки не подала, — каже раз мати, — вирядивши Саєнка. — Незвичайно зробили... Саєнко — чоловік як слід (Панас Мирний, I, 1949, 199);
//  у знач. присудк. сл. Не прийнято. Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Зміркуй лише сама: дізнатись можуть люди... Неслава, поговір — і що з тобою буде? Отак любитися — це ж незвичайно, гріх! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 245).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 312.

Коментарі (0)