в означеннях
Тлумачення, значення слова «незвичайний»:

НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. — Годі думати про якусь незвичайну красу, — давай.. женихатися з Христею… (Панас Мирний, I, 1949, 176); Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Пальці на них якісь занадто грубі, ґудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281); І погляд, і голос — все в ньому незвичайне (Олександр Довженко, I, 1958, 107);
//  Не такий, як завжди. Це були незвичайні збори.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (Олесь Гончар, III, 1959, 96); Золота палата київських князів мала цього ранку незвичайний вигляд. Тут горіли всі світильники й свічада, але на помості не сиділи князі, на лавах не було воєвод і бояр (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 123);
//  у знач. ім. незвичайне, ного, сер. Те, що є не таким, як завжди. Придивляючись до життя тої оселі, Остап помічав багато незвичайного, тривожного навіть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375);
//  Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний. — Товариші, — сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Олесь Гончар, III, 1959, 117); Хірург працював з незвичайним натхненням (Олександр Довженко, I, 1958, 321);
//  Який виділяється серед інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний. Стали згадувати давніх своїх співців і всіх незвичайних людей, що колись жили між ними (Степан Васильченко, I, 1959, 133); Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 233);
//  Важливий своїм значенням; знаменний. Минали роки. І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (Андрій Головко, II, 1957, 395);
//  Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний. Мене здивував сей незвичайний у неї приступ економності (Леся Українка, III, 1952, 605); Вона застала його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (Олесь Гончар, IV, 1960, 73).

2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін. Баба завжди виявляла до неї свою прихильність. Та на цей раз .. минула її, не привітавшись навіть.. Що це нині сталося з людьми, що якісь такі незвичайні з нею? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); [Хома (ніжно):] А, моя чарочка! (Бере й мовчки ковтає, біля нього сміються). [Жінка:] Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив. Хоч би поздоровкався до людей (Степан Васильченко, III, 1960, 104);
//  Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них. Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок. То були незвичайні приповістки, безпутні речі безпутнього п'яного бажання та жаги (Панас Мирний, III, 1954, 201); — Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! — Братіку мій, голубчику! .. — кажу. — Що твоя жінка мене обідила, я їй те дарую (Марко Вовчок, I, 1955, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 312.

Коментарі (0)