в означеннях
Тлумачення, значення слова «незвиклий»:

НЕЗВИ́КЛИЙ, а, е.

1. до чого і без додатка. Який не | звик до чого-небудь. Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227); Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 153).
 Незвикле вухо (око) — вухо (око), що не призвичаїлось до сприймання чого-небудь. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцептом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253).

2. Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний. На ґанку сидів новий пан.. Побачивши незвиклий похід, вийшов (Іван Франко, II, 1950, 116); Не помічав [Перехрест], як стурбовано спостерігала молодиця його незвиклу ходу (Іван Ле, В снопі.., 1960, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 312.

Коментарі (0)