НІ 1, част.
1. заперечна. Уживаються на початку
речення для вираження заперечення співрозмовникові.
Чоловік глянув на Яшка. — Так він же ще од тебе
менший! — Ні, ми однакові (Андрій Головко, I, 1957, 126);
— А ну, геть з кузні! — визвірився на них Кир. — Ні, так
ви, дядьку, послухайте, що він. каже, — не зважав ні
на які гальма Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 36);
//
Уживається для застереження від якої-небудь дії. — Давай
сюди, спробуєм розгадати твою шифровку... — Ні, ні,
ні! — схопилася Тоня і, притискаючи листа до грудей,
майнула від товариства (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 18);
// Уживається для внесення поправки, що заперечує
раніше сказане. Як блискавка, ні, як табун диких коней,
мчимося ми по виноградниках (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 147).
2. заперечна. Уживається у значенні неповного
речення при заперечних відповідях. [Єпископ:] Ти,
сину мій, зо мною підеш. [Парвус:] Ні! (Леся Українка,
II, 1954, 497); Знову мати по паузі спитала: — А не
приходила [жінка]? — Ні, — сказав Тихін і поклав
ложку, — не приходила (Андрій Головко, II, 1957, 137);
//
Уживається замість заперечного присудка, заперечної
словосполуки, речення з запереченням. В хаті тільки
сплю, а цілими днями або над морем, або на морі, а як
ні, то лежу.. [в] диких кутках острова (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 360); — Все на очах мінялося, і тільки твоя
любов ні? (Олесь Гончар, III, 1959, 80).
3. заперечно-підсильна. Уживається для підсилення
заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком
або словом «нема». І не було ні одної, струни на
єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній
цариці Єгипту (Леся Українка, I, 1951, 423);
// все стерплю,
але ні слова не вирве ворог з вуст моїх (Володимир Сосюра, II, 1958,
495);
// Уживається на початку речення для
підсилення його заперечного змісту, що протиставляється
висловленому раніше або тому, що лише уявляється.
Невидно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе
чума... Ні, чуми нема (Тарас Шевченко, II, 1953, 70); Ні, краще
ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до
вподоби (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 241); Що то їх спіткало?
Чи, може, те, що і мене? А може, й гірше?.. Смерті
рало крізь них пройшло, глухе, жахне... Ні, ні, цього
не може бути! (Володимир Сосюра, II, 1958, 397);
// Уживається на
початку речення, у якому ніби підсумовується все
сказано раніше. Ні, я хочу крізь сльоза сміятись, Серед
лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити
хочу! Геть, думи сумні! (Леся Українка, I, 1951, 41); Ні, це
таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно
(Олесь Гончар, III, 1959, 454);
// Уживається для підсилення
раніше висловленого заперечення. — Не за себе, не
за батька Молилась в неволі, — Ні, бабусю, а за його,
За милого долю (Тарас Шевченко, I, 1963, 126).
4. у знач. підсил.-єднального спол. Уживається для поєднання однорідних членів у заперечному реченні. І знову не буде у думах моїх Ні мук, ні страждань, ні плачу... (Максим Рильський, I, 1960, 92); Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина... (Володимир Сосюра, I, 1957, 349).