НІЧЛІ́Г, у, чол.
1. Зупинка де-небудь на ніч, щоб
поспати, відпочити. Час був подумати про нічліг (Яків Качура,
II, 1958, 433); Вирішили проситись на нічліг, тим паче,
що небо захмарилося і почав накрапувати дощ
(Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 125);
// Пасіння робочої
худоби вночі. Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг..
Вже скінчивсь нічліг (Іван Франко, XIII, 1954, 181); Замфір по
вечері повів коні на нічліг у свій виноградник, де поміж
деревами росла густа трава (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211).
2. Місце для сну і відпочинку вночі. Всіх батьки
гостинно приймали і давали нічліг, коли гості цього
просили (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 90);
// Приміщення,
в якому ночують. Стояв лютий мороз, дув вітер.
Нічліг тільки що одперли (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 44).