НІМО́ТНО. Присл. до німотний. Вітряки змахували крилами з скрипом і застигали німотно до нового подуву (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 48); Поглянув [Максим] через плече на стіл, де німотно чекав його повернення прилад, так старанно і дбайливо змонтований його руками (Натан Рибак, Час, 1960, 438).