НІС, носа, чол.
1. Орган нюху у вигляді виступу над
ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді
тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці
широченний ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 132); Пил набився
їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317);
— Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його
просолений ніс втягує в себе повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 50).
Бити в ніс див. бити; Залоскотало в носі див.
залоскотати; Здиблений ніс див. здиблений.
♦ Вернути ніс (носа) див. вернути 1; Висіти на носі
див. висіти; Витикати (виткнути, вистромити і т. ін.)
носа — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже
було нікому і носа на вулицю виткнути (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить.
Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає,
що «розбійників» уже нема (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959,
158); Відвертати носа (ніс) див. відвертати; Вішати
носа див. вішати; Водити за ніс див. водити;
Встромляти (встромити) носа [не в своє діло] див. встромляти;
Втиснути носа див. втискати 1; Говорити (шептати і
т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво.
Якщо папа гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил
ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс
і полизачі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 97); Далі
[свого] носа не бачити див. далі; Держати (тримати) ніс
(носа) за вітром (по вітру) — змінювати свої погляди,
переконання, пристосовуючись до обставин. І критик,
що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до
сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (Степан Олійник,
Вибр., 1959, 179); Дерти (драти, задирати, задерти,
задрати) носа (ніс) див. дерти, задирати 1; Дивитися не
далі власного носа див. далі; Діставати (дістати)
носа — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим.
Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть
виходила їх правда, а ключник діставав «носа» (Іван Франко, IV, 1950,
485); Дулю тобі (йому, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див.
дуля; Закопилювати (закопилити) носа — пишатися,
зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди
й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все...
(Семен Журахович, Опов., 1956, 26); Заорати носом див. заорати;
Запороти носом див. запороти; Зариватися (заритися)
носом [у землю] див. зариватися; Зарити носом [у (об)
землю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу.
Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як
останній німець зарив носом коло греблі (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 68); Зарубати [собі] на носі див. зарубувати;
Знати [тільки] з носа та в рот див. знати; З носа —
з кожної людини; З-під (з-перед) [самого] носа — дуже
близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа
фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не
особливо гризли його за те, що з-під носа випустив
живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку
(Олесь Гончар, III, 1959, 59); Клювати носом див. клювати;
Комар носа не підточить див. комар; Копилити носа —
виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь.
Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки
страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи,
щоб знали, як проти мого пуза носа копилити... (Ігор Муратов,
Буковинська повість, 1959, 36); Крутити (закрутити) носом —
виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер,
наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ]
газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно,
не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика!
— казали, сміючись, люди (Степан Васильченко, I, 1959, 70); Лишати
(лишити) з носом — обдурювати кого-небудь. Інколи
дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого,
а Зою — за поводиря. Лишав «з носом» найд-карателів
(Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лишатися
(лишитися) з носом — зазнавати невдачі. Він ждав, що
Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб'ється
з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Дмитро Ткач,
Арена, 1960, 85); Муха сіла на носі див. муха; На носі —
скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень.
Тим більше, що іспити у вас на носі (Натан Рибак, Час,
1960, 170); Не бачити далі власного носа див. далі;
Не з нашим носом — немає можливості, відповідних
засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не
вийде. Це не з нашим носом (Євген Кравченко, Квіти.., 1959,
52); Не показувати (не показати, не потикати, не
поткнути) носа — не появлятися де-небудь. — Не
розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти
й носа не показуєш (Панас Кочура, Родина.., 1962, 71); Не
твого носа діло — не треба втручатися в справу, яка
тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш
Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Захар Мороз,
П'єси, 1959, 38); Ніс під себе — засоромитися,
злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться
до діла, то й ніс під себе (Словник Грінченка); Ніс на квінту
повісити див. квінта; Ніс у ніс — дуже близько один до
одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в
задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем
(Максим Рильський, II, 1956, 244); Носом рибу вудити див.
вудити1; Опускати (опустити, хнюпити, похнюпити,
вішати, повісити і т. ін.) ніс (носа) — журитися,
засмучуватися, впадати в розпач; Під носом (ніс): а) (перев.
з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе,
нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось
мимрив під носом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 250); Трохим сидів на
ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Петро Панч, В
дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти
і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь
опудало і, топчучи ноги, починав тикати мені
під самий ніс обтріпану книгу (Петро Колесник, На фронті..,
1959, 194); Під (перед) [самим (самісіньким)] носом —
поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:]
Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки..
і того недобачаєм, що під самим носом коїться
(Марко Кропивницький, II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося,
бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його
носом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59); Показувати (показати)
носа — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого
носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову
кинув зверхній погляд на свого суперника. Той
підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для
Люби Геннадій показав йому «носа» (Павло Автомонов, Щастя..,
1959, 24); Совати (сунути, тикати, ткнути, пхати і т. ін.)
[свого] носа куди — втручатися в що-небудь. — Що це
Олеся починає вже совати свого носа ніби туди,
куди б і не слід?.. (Збірник про Кропивницького, 1955, 252); — На
педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж
свого носа суне (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 62); Тикати
(ткнути) носом — звертати чию-небудь увагу на щось.
— Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина
нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю
газету тягну (Андрій Головко, II, 1957, 552); Тютя з
полив'яним носом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:]
А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось?
Може б, вона тоді сама... [Уляна:] Що — сама?..
Тютя ти з полив'яним носом!.. Вона ж дума, що ти
її по волі береш (Борис Грінченко, II, 1963, 519); Ударити в ніс —
сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого
дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий,
дірявий (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколоти
див. заколоти; Утерти носа кому: а) показати свою
перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось.
— От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та
як утер! — сміявсь Кульбак (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959,
24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх
діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти,
мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Степан Васильченко, I, 1959,
191); [Хоч] кров з носа див. кров; Чути носом —
інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич
та смачну вечерю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 351); — А я з
такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і
спуску не даю... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 84); [Що аж]
у носі закрутило (закрутить) див. закрутити 2.
2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320).
3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5).
4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).