НІЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.
1. Оберігаючи від труднощів, неприємностей і т. ін., прихильно, тепло ставитися до кого-небудь, виявляти любов і ласку. А в батька, що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив, і ніжив, і поважав (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 255); Мати не ніжила його [сина] змалку, привчала до вміння самому пробивати собі дорогу (Яків Баш, Надія, 1960, 429).
2. Пестити, голубити кого-небудь. Досадно їй, що мати вже лягла спати.., що нікого їй пестувати та ніжити (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 447); Любити своє дитя тільки тим, що ніжити його та вилизувати, — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу, ото буде твоя любов! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 163); * Образно. З висоти недосяжності своєї сипле сонце на все живе снагу свою гарячу і ніжить усе, і наливає соками (Остап Вишня, I, 1950, 201).