Словник української мови

НЮ́ХАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для нюхання. Вона наливала йому валеріани, давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг заспокоїтися (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 500).
 Нюхальний тютюн; заст. Нюхальна табака — мелений тютюн, приготовлений для нюхання. — Іван Федорович наготував на долоні нюхального тютюну і наче чекав, коли його спитають (Микола Трублаїні, I, 1955, 310); — Він продає нюхальну табаку і простий тютюн (Нечуй-Левицький, III, 1956, 397); [Тіпка (підсміюється):] А я хотів найнять тебе у табакомоли, нюхальну табаку молоти на продаж (Марко Кропивницький, II, 1958, 405).