НЮ́ХАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для нюхання. Вона
наливала йому валеріани, давала нюхальну сіль, але
Обручов довго не міг заспокоїтися (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 500).
Нюхальний тютюн; заст. Нюхальна табака —
мелений тютюн, приготовлений для нюхання. — Іван
Федорович наготував на долоні нюхального тютюну і наче
чекав, коли його спитають (Микола Трублаїні, I, 1955, 310); — Він
продає нюхальну табаку і простий тютюн (Нечуй-Левицький, III,
1956, 397); [Тіпка (підсміюється):] А я хотів
найнять тебе у табакомоли, нюхальну табаку молоти
на продаж (Марко Кропивницький, II, 1958, 405).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 458.