в означеннях
Тлумачення, значення слова «но»:

НО 1, част.

1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. — Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); [Служебка:] Який швидкий! На волю! Ти-но краще не дуже-то на проміння вилазь (Леся Українка, II, 1951, 194); — А підійди-но сюди! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 78).

2. підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін. [Килина:] А дай сюди серпа — нехай-но я (Леся Українка, III, 1952, 235).

3. обмежувально-видільна, розм. Те саме, що тільки. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Словник Грінченка); Згадались мені кращі люди, яких-но я знав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 432.

Коментарі (0)

НО 2, спол. протиставний, розм., рідко. Те саме, що але 1. Енея мислі турбували, Но сон таки своє бере (Іван Котляревський, I, 1952, 199); [Пилип:] Брешуть, дуже брешуть, но для інтересу послухать цікаво (Олександр Корнійчук, II, 1955, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 432.

Коментарі (0)

НО 3, виг.

1. Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин. — Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний, IV, 1955, 310); — Доїдемо! Но-о-о! — крикнув він, і втомлені коненята.. І побігли жвавіше (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 328).

2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь. Аниця хотіла говорити, та піп не дав: — Но, но, — сказав, — не ляпай (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); [Вітровий:] Но, но, ти обережніш, моя бригада тепер сто тисяч карбованців в рік дав колгоспу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 221).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 432.

Коментарі (0)