НОСО́К, ска, чол.
1. Зменш. до ніс 1, 2. — Подивилась [жінка] й зморщила носок... (Марко Вовчок, VI, 1956, 269); Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309).
2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток,
ступні і т. ін. Став [Оксен] танцювати гопак на манір
лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 209); Вона вже дивилася під ноги,
й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (Степан Чорнобривець,
Потік.., 1956, 49).
На носках — спираючись на передню частину
ступні. З класу виходили [діти] тихенько, на носках
(Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 33); На носки
ставати (стати, спинатися, зіп'ястися і т. ін.) —
ставати, спираючись на передню частину ступні. Він стояв
під насипом, зіп'явшись на носки, сердитий,
знервований (Олесь Гончар, III, 1959, 368).
3. Передня частина багатьох предметів. Ложку треба тримати носком до губів (Українські страви, 1957, 401); Лапчастий носок сошника розгортає ґрунт до вологого (Хлібороб України, 9, 1965, 30).
4. перев. мн. носки, ів. Те саме, що шкарпетки.