НУДЬГА́Р, я, чол., розм. Нудна людина. Одне лихо — на милицях стрибає Сашко.. Інший в такому стані зіскнів би, став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41).
НУДЬГА́Р, я, чол., розм. Нудна людина. Одне лихо — на милицях стрибає Сашко.. Інший в такому стані зіскнів би, став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 452.