в означеннях
Тлумачення, значення слова «нудити»:

НУДИТИ, нуджу, нудиш, недок., розм.

1. перех. Викликати почуття нудьги. Та що я буду нудити вас довгим оповіданням! (Іван Франко, III, 1950, 105); Загадкова міна лікаря якось нудила її (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 94); Розмови, які вів [Бронко], мало сказати — не задовольняли, а просто-таки нудили Сташку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380);
//  безос. В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47).

2. неперех., рідко. Те саме, що нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу (Павло Чубинський, V, 1874, 5); Аж тиждень так собі нудила. А потім трути розвела І генерала напоїла (Тарас Шевченко, II, 1963, 248); Ой під лісом, та під Лебедином, ..Ой там молод козаченько нудить, Під ним сивий кониченько блудить (Марко Кропивницький, V, 1959, 31);
//  чим. Відчувати апатію, відразу до чого-небудь. — Я й сама не знаю, що зо мною сталося: ..як побачила тебе, світ мені незмилився, усім я нудила, усюди я скучала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 46).
 Нудити нудом — дуже нудитися, нудьгувати. Водить Щур очима по кімнаті, нудить нудом смертельним (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 114); Нудити світом: а) перебувати в стані апатії, бездіяльності. На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Йван Шкляр (Панас Мирний, II, 1954, 99); [Самопал:] Вез діла все прахом стає... І чоловік, як отак сидить, то світом.. нудить, а дай йому діло — оживе (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 269); б) перебувати в стані тривожного неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без кого-, чого-небудь. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); — Ти знаєш, Насте, що мені нема життя без тебе... Вез тебе я нуджу світом, без тебе я нещасний, — промовив сумно Гнат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); Павло коло столу похилився, неговіркий, заклопотаний, видно, не милі досвітки без О рипи. Світом нудить, з лиця спав (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1940, 4); в) нидіти, скніти. Довелося генеральші на старості літ самотою світом нудити (Панас Мирний, I, 1949, 200); Найгірше тим, що марне світом нудять у полоні (Леся Українка, I, 1951, 395); г) почувати нехіть, відразу до життя. Дуже журився Твашко за бабусею, аж світом нудив: з хати не вийде, а коли й вийде, то хіба тільки на кладовище (Олекса Стороженко, I, 1957, 135); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 177).

3. безос., перех. Викликати нудоту (у 2 знач.). Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний, I, 1954, 85); У хату залазить його [моря] гострий дух, од якого нудить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); — Як зайду, бувало, в анатомку, так і нудить, всі нутрощі вивертав (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 30); Його почало страшно нудити. Ми не перешкоджали йому (Юрій Яновський, II, 1958, 54).
Нудить у горлі (у грудях, під грудьми) — про млосне, неприємне відчуття від голоду, хвороби, запаморочення і т. ін. — Світ крутиться, поперед очима зачинають бігати колеса, зразу зелені, далі червоні, в горлі нудить (Іван Франко, IV, 1950, 15); В голові у Вови закрутилося, в грудях нудило і що було далі — він уже мало пам'ятає (Степан Васильченко, I, 1959, 92).

4. неперех., розм. Набридливо скаржитися, нарікати; скиглити. Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: — І нащо зима та люта? — Все вони питають (Леся Українка, I, 1951, 59); — А випито скільки?! А поїдено з колгоспної комори скільки?! А воно ж, мабуть, і ревізія буде! — нудив комірник (Остап Вишня, I, 1956, 394).

5. перех., заст. Виснажувати, морити. Марно тільки молодець По степу кружає-блуде [блудить], Під собою коня нуде [нудить] (Іван Манжура, Тв., 1955, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 450.

Коментарі (0)