НУРТОВИ́ННЯ, я, сер. Збірн. до нурт 1. Останніми днями Олесь помічав, що течія ріки ставала все нестримнішою, навальнішою, а нуртовиння — бурхливішим (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 18); Степан стояв самотній, як кораловий риф у океані, теплі течії людської заклопотаності.. омивали його,.. клекотіли, тягнучи.. в своє нестримне нуртовиння (Павло Загребельний, Спека, 1961, 253).