в означеннях
Тлумачення, значення слова «нужда»:

НУЖДА́, и, рідко НУ́ЖДА, и, жін.

1. тільки одн. Тяжке матеріальне становище; нестатки, злидні. [Наталка:] Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (Іван Котляревський, II, 1953, 6); Працює [Маруся] з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (Нечуй-Левицький, III, 1956, 325); — А пани й багачі нові скрині грошей заробили на людській крові та нужді (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 347); Випало мені жити самому в хатині селянина. Велика сім'я, страшенна тіснота і понад усім — нужда (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 75);  * Образно. Де сама нужда ходила — боса, гола, там тепер дозвілля, пісня, рідна школа (Павло Тичина, II, 1957, 14).
З нуждою битися; Нужду терпіти; Нужди зазнати (витерпіти) — жити в нестатках, злиднях; бідувати. Ану лиш гляньмо в село зо мною: З нуждою люди б'ються страшною... (Павло Грабовський, I, 1959, 315); Все своє життя він бився з нуждою, все життя стягався на худобу (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); Жила собі удова коло Києва.. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок, I, 1955, 287); Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (Панас Мирний, I, 1949, 323).

2. рідко. Потреба в чому-небудь: необхідність. — Нехай сі гроші братові, йому у них нужда буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 298).
Нужди мало (нема) кому, рідко — байдуже, нема діла. Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 182); Про нужду, заст. — на всякий випадок, для потреби в чому-небудь. Там купами.. буряки, морква огородня — а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову — цур їй! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); Справляти нужду, евф. — задовольняти фізіологічні потреби. В одну мить розсипаємося [арештовані] в сторони і... на подив самим собі, починаємо той горнути цигарку, а той справляти нужду (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 83).

3. діал. Біда. — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (Іван Франко, I, 1955, 70); — Ая, — притакує Іван, — ви правду сказали. У мене також вже висохли та потріскали [постоли] на нужду... (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 453.

Коментарі (0)