НУЖДУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм., рідко. Те саме, що нуждувати. Батько його не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері [канцелярії] (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 103).
НУЖДУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм., рідко. Те саме, що нуждувати. Батько його не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері [канцелярії] (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 454.