НИ́ТИК, а, чол., розм. Той, хто постійно виражає своє незадоволення з приводу чого-небудь. Поезія Тичини утверджувала, всупереч скаргам нитиків і маловірів, соціалістичну перспективу розвитку країни (Поезія і революція, 1956, 160).
НИ́ТИК, а, чол., розм. Той, хто постійно виражає своє незадоволення з приводу чого-небудь. Поезія Тичини утверджувала, всупереч скаргам нитиків і маловірів, соціалістичну перспективу розвитку країни (Поезія і революція, 1956, 160).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 415.