Словник української мови

ОБ'ЄДНА́ВЧИЙ, а, е. Стос. до об'єднання. Комуністична партія очолила і спрямувала по вірному шляху об'єднавчий рух усіх народів Радянської країни (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 20);
//  На якому відбувається об'єднання. Початок новій ері в історії робітничого руху Німеччини поклав історичний об'єднавчий з'їзд комуністичної і соціал-демократичної партій, який відбувся 21—22 квітня 1946 роки в Берліні (Вечірній Київ, 24.IV 1961, 2).