ОБЦЕ́НЬКИ, ів, мн.
1. Ручне металеве знаряддя
у вигляді щипців з загнутими всередину і
загостреними кінцями для витягування цвяхів. На великому
столі були порозкидані пилочки, напильники, рубанок,
обценьки, бруски дерева (Степан Васильченко, II, 1959, 226); [Івась:]
Ще раз подивлюсь на неї [картину], а тоді вже заб'ю
навічно (Починає витягати цвяхи обценьками) (Іван Кочерга,
II, 1956, 385); Гриньо обценьками відкушував шматочки
дроту (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 72); * Образно. Мокра зима
заціпеніла в цупких обценьках морозу (Олесь Досвітній, Вибр.,
1959, 152); * У порівняннях. [Дранко:] А тут мов
обценьками здавило [горе] тебе і ріже тобі душу, як
крицю тупий терпуг!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 179);
// заст.
Знаряддя катування. Усе спробують над ними
[стратенцями] майстри-кати: і розпечені до червоного
обценьки.., і пружини, які застромлюють у всі отвори
людського тіла (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 103).
♦ Обценьками не вирвеш (не витягнеш і т. ін.)
слова (відповіді і т. ін.) — ніяк не доб'єшся слова
(відповіді і т. ін.). І, вона знає, вже більше нічого питати
Андрія: обценьками не вирвеш зайвого слова (Михайло Стельмах,
Вел. рідня, 1951, 813).
2. перен. Охоплення противника з флангів для повного його оточення. Капітан Коваленко був.. серед тих резервів, яких надбано з півночі й з півдня, які стояли, нарощуючи сили, готуючись замкнути обценьки за спинами угруповання фон-Паулюса (Юрій Яновський, Мир, 1956, 201).