в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдаровувати»:

ОБДАРОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Наділяти дарами, подарунками; підносити дари, подарунки. Хлопці цілували вуйків в руки, а вуйки їх гладили і шустками [грошима] обдаровували (Марко Черемшина, Тв., 1960, 279); У Минківці здебільшого обдаровували віршувальників пирогами, коржиками й цукерками (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 40); Пан обдарував жінку великими грішми (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 160);  * Образно. Вередує запізніла весна. Наче розсердившись, що їй заважають обдарувати землю теплом, вона примхливо міниться на обличчі (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 3);
//  тільки док., рідко. Подарувати що-небудь одно, одну річ. — Треба Марину чим-небудь обдарувати. Вона ще краще буде сина глядіти (Панас Мирний, IV, 1955, 232); Радів Омелько, мов дитина, яку обдарували цукеркою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 196).

2. перен. Виявляти до кого-небудь щиру прихильність, доброзичливість і т. ін. Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням (Іван Франко, VI, 1951, 202); Котовський.. експропріював бессарабських панів та обдаровував своїм опікуванням бессарабську бідноту (Юрій Смолич, V, 1959, 30); Серце людське відкривається лише назустріч доброму серцю, дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 318).
Обдаровувати поглядом (усмішкою і т. ін.) — дивлячись на кого-небудь, виявляти, виражати певні почуття. Журба посміхнувся, обдарував офіцера не дуже люб'язним поглядом (Григорій Епік, Тв., 1958, 546); Меккінець підвів голову і обдарував Ремо приємною усмішкою (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 125).

3. тільки док., перен. Наділяти позитивними якостями, здібностями, умінням і т. ін. Мій комсомол, моя родина, Мене чуттям обдарував (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 6); Співає [батько] весело і сміливо, могутнім чудесним голосом, яким обдарувала його природа (Олесь Гончар, I, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 481.

Коментарі (0)