в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдавати»:

ОБДАВАТИ, даю, даєш, недок., ОБДАТИ, дам, даси, док., перех.

1. Обливати, обхлюпувати, рясно забризкувати чим-небудь відразу з усіх боків. Негода.. і там [у хаті] своє бере! Коли не дощем обдає крізь лиху оселю, то в вікна [залазить] (Панас Мирний, I, 1949, 327); Коні з копита беруть у галоп, обдаючи грязюкою похилених людей (Михайло Стельмах, I, 1962, 390); Висока хвиля обдала їх колючою водою, і одежа вкрилася кригою (Василь Кучер, Нов. і опов., 1949, 265);
//  безос. Холодним густим дощем обдало його всього (Панас Мирний, IV, 1955, 96);
//  Запорошувати, обсипати чим-небудь відразу з усіх боків. Машина промчала мимо, обдавши її [Валю] курявою (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 534);
//  безос. Порив вітру з шумом відчинив двері настіж, і з ніг до голови їх обдало, забиваючи подих, штормовою сніговою хвилею (Андрій Головко, II, 1957, 540);
//  Обвіювати, охоплювати (запахом, теплом, холодом і т. ін.); опахувати. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Іван Франко, 1, 1955, 80); Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 55);  * Образно. З ранку до вечора сонце щедро вигріває молоду озимину, обдає багрянцем жовтаву зелень лісів (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 3); [Мар'яна:] Я хочу, я бажаю такого кохання, щоб вогнем обдавало, щоб голова кружилась! (Степан Васильченко, III, 1960, 42);
//  безос. На синьому небі ні хмарки.., а з трави обдає, свіжить пахучим холодком (Олекса Стороженко, I, 1957, 333); Коли дівчинка зазирнула в землянку, її так і обдало жаром. Із казанів по трубах ішла пара (Олесь Донченко, IV, 1957, 110);  * Образно. В темряві бачив Тимко, як виблискують її очі, чув, як вона дихав, його обдавало вогнем її молодого тіла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 183).
 Обдавати поцілунками — щиро, з почуттям цілувати кого-небудь; обціловувати. — Не плачте! — лепетала вона своїм нетвердим язичком і обдавала уперед вже матір поцілунками (Панас Мирний, I, 1954, 211).

2. перен. Охоплювати, проймати, оповивати повними почуттями, переживаннями. Наливайко приязніше кинув поглядом, в очі Лободі. Якимсь приємним теплом обдала йому душу вояцька щирість гетьмана (Іван Ле, Наливайко, 1957, 375); Ірина обдала Марію теплом своїх великих сірих очей (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 218);
//  безос. Читаєш — жалем, як кип'ятком, обдає, а скінчиш — радістю серце заб'ється, що все так скінчилося добре (Панас Мирний, V, 1955, 380).
 [Мов, як і т. ін.] обдало жаром (вогнем, приском, холодом, морозом і т. ін.) — хтось раптом відчув сильне хвилювання, збентеження, переляк і т. ін. від чого-небудь. Я одним оком заглянув у той папірець. Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 151); Македониху обдало холодом, стислось від ущімливого болю серце (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 172); Слова батькові сплили.. їй на думку, і наче її кип'ятком обдало... (Панас Мирний, I, 1954, 218); Обдавати (обдати) жаром (вогнем, приском, холодом, морозом і т. ін.) — раптово викликати стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Думка про те, що.. їх.. силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 286); Обдавати (обдати) поглядом (очима) — дивлячись на кого-небудь, виявляти, виражати поглядом певні почуття. Пувичка.. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним зневажливим поглядом (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 113); На Зіньку впав Давидів погляд. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (Андрій Головко, II, 1957, 127).

3. рідко. Те саме, що обдаровувати. — Я хочу, щоб жінка моя була виключно моя, щоб я їй всього достарчав, усім обдавав, а за це мав у ній вірну й щиру подругу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 126).

4. діал. Оточувати. Високо.. випинається Рарив. Його обдає темпо-зелений ліс (Ольга Кобилянська, I, 1956, 494); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати, .. Най геть біжить (Іван Франко, X, 1954, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 480.

Коментарі (0)