в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдертий»:

ОБДЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обдерти. Швидко ми налічили сім стовпів, на котрих дерево було обдерте смугами завширшки на два пальці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Хати вже були обдерті, розбиті, переповнені пилом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89);
//  у знач. прикм. Деякі [ріпники] в обдертих, зароплених сорочках.. їдять хліб (Іван Франко, I, 1955, 155); Посеред камери.. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (Степан Васильченко, I, 1959, 202);
//  обдерто, безос. присудк. сл. Руки.. починають щеміти від цього ізоляційного скла, що й тут по палубі всюди валяється купами.. Все порвано, порубано, обдерто (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239).

2. у знач. прикм. Одягнений у лахміття, в дірявий, поношений одяг; обшарпаний. Семерко дітей усякої масті, але однаково обдертих і без шапок хлипали та заводили на всі голоси (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 70); Чия тота крайня хата коцюбов [коцюбою] підперта? Чи не тої дівчиноньки, що ходить обдерта? (Коломийки, 1969, 108).

3. у знач. прикм., перен. Убогий, знедолений. — Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого [робочого] люду..? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294); Тут сорок літ тому ішли більшовики... Ці посланці робочих мас Росії, її обдертих сіл, її фабричних міст (Микола Бажан, Роки, 1957, 214).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 482.

Коментарі (0)