в означеннях
Тлумачення, значення слова «обділяти»:

ОБДІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБДІЛИТИ, ділю, ділиш, док.

1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь. [Палажка:] винеси з Гор пішою в рядні пироги, книші, паляниці й перепічки,.. Будемо обділяти загін (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 475); Обділяв [Кузьмин] людей сіллю, зачерпував жменею з свого мішечка і тицяв у простягнені звідусіль руки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 158); Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пиріжком (Українські народні казки, легенди.., 1957, 499);
//  Давати, дарувати певну кількість чого-небудь одній особі; наділяти. Нагодує, обділить [Оксана старця] чим бог послав, на дорогу дасть і випроводить за село (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 425); — Коли б лишень Терлецький не обділив і сина таким приданим, як нас оцією вечерею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 61);
//  перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін. [Химка:] Ніколи, мабуть, не діждешся його [щастя]! Не на те тебе родили, не такою долею обділяли (Панас Мирний, V, 1955, 239).

2. Кривдити, виділяючи меншу частину при розподілі чого-небудь; недодавати. Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (Олесь Гончар, III, 1959, 270);
//  Не давати кому-небудь того, на що він сподівається. [Маюфес:] Наше слово — закон; ваша честь — вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! (Карпенко-Карий, II, 1960, 313);
//  перен. Позбавляти кого-небудь своєї прихильності, доброзичливого ставлення і т. ін.; обходити. Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [обділить] нас своєю ласкою (Панас Мирний, V, 1955, 415).
Доля (природа і т. ін.) обділила кого чим — хтось не має, позбавлений певних якостей, можливостей і т. ін. Він відчував себе скривдженим. Звик бути всюди і у всьому першим.. і не міг тепер спокійно поставитися до того, що.. доля зненацька скривдила його, обділила (Павло Загребельний, Спека, 1961, 254); — Бути б тобі артистом на сцені, щоб люди раділи, слухаючи, та ось вродою тебе природа обділила (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 483.

Коментарі (0)