в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдурений»:

ОБДУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обдурити. Простила радянська влада Івана Темного, обдуреного, затурканого агентами гестапо (Остап Вишня, I, 1956, 261); Обдурені раз надією, були [селяни] тепер стримані (Андрій Головко, II, 1957, 395); [Жанна:] Я теж самотня... І жорстоко обдурена (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 88);
//  обдурено, безос. присудк. сл. Я ходив послухати українських пісень до акцизників (в бібліотеці). Адже мене обдурено: жадних пісень там не співано (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193); Не смійся, вороже: ще буде буряно!.. ти, може, думаєш, що люд обдурено? (Павло Тичина, II, 1957, 113).

2. у знач. прикм. Введений в оману чиїми-небудь підступними діями, нещирими словами, обіцянками і т. ін.; обманутий, ошуканий. Ти чекаєш, обдурений батьку, свого «героя» з Західного фронту, — нещасний сліпець і дурень (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 7); Обдурений мавр убива. Дездемону (Леонід Первомайський, II, 1958, 391); Тема зведеної, обдуреної дівчини, тема зганьбленої жіночої гідності в глибших письменників-реалістів майже завжди, переростала в тему соціальну (Про багатство літератури, 1959, 83);
//  Який відбиває почуття введеної в оману людини. Чого ж це знов на фронт… І знову кров і жах в обдурених очах?! (Володимир Сосюра, I, 1957, 291).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 484.

Коментарі (0)