в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдурювати»:

ОБДУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБДУРИТИ, дурю, дуриш, док., перех. і без додатка.

1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами, звичайно для власної вигоди, користі; обманювати, дурити. Жебрак цей тільки удавав із себе німого, аби людей обдурювати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 450); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (Марко Кропивницький, I, 1958, 99); Одразу забулася жінка, яка їх так спритно обдурила (Микола Руденко, Вітер .., 1958, 51);
//  Говорити неправду; брехати. [Антон:] Нащо ж ви мене обдурюєте? Бачите, як я перед вами викладаю всю свою душу (Марко Кропивницький, I, 1958, 169); [Галина:] Я не звикла, щоб мене обдурювали. Де цінності? (Вадим Собко, П'єси, 1958, 346);
//  рідко. Не виконувати обіцянки, ламати слово. — Чуєш? До себе Махно тебе кличе!.. Каже.., всю свою кавалерію під його владу віддам! — Килигей не втримався, щоб не посміхнутись. — Бреше, сучий син... Обдурить і не дасть (Олесь Гончар, II, 1959, 119);
//  перен. Не виправдувати чиїх-небудь сподівань; підводити. Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Старий Гнат.., як міг, приберігав хліб на лиху годину, бо карбованець завжди може обдурити людину, а зерно — ніколи (Михайло Стельмах, I, 1962, 147).

2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати. Селянам слід завжди пам'ятати, як обдурювали і грабували їх поміщицькі, дворянські комітети.. (Ленін, 7, 1970, 173); Дядина та Ті чоловік — крамарі. Вони людей обдурюють (Іван Багмут, Опов., 1959, 5); Забродчики розділили восени дохід і насилу заробили по двадцять карбованців. Отаман їх трохи ще й до того обдурив: не дав всієї їх частки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249); Завжди чомусь здавалось батьку або дядьку, що хтось когось обдурив на одну копицю (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 491);
//  Хитрощами, винахідливістю, кмітливістю і т. ін. брати верх над ким-небудь, перемагати когось. Траплялося, що обдурювали й Гната. Тоді навіть його борода губила своє сяйво (Михайло Стельмах, I, 1962, 69); — Вдома сестрі жити несила, як її довіз сюди — не знаю, як обдурив сторожу — сам жахаюсь (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 68); — Ну, ти хоч і старий, а обдурити нас не обдуриш, — сказав плечистий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438).

3. Порушувати подружню вірність; зраджувати. Молода жінка, обдурюючи чоловіка і власну совість, виявила до нього найщиріші почуття (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 53); В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108).

4. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; зводити, спокушати. Вони байдики б'ють, .. по вечорницям шляються, дівчат обдурюють (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 246); [Палажка:] На кого всі надії складала, той обдурив, кинувши одну між чужими людьми з малою дитиною (Панас Мирний, V, 1955, 223).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 484.

Коментарі (0)