в означеннях
Тлумачення, значення слова «обдирати»:

ОБДИРАТИ, аю, аєш, недок., ОБДЕРТИ і ОБІДРАТИ, обдеру, обдереш; мин. ч. обдер і обідрав, ла, ло; док., перех., з кого — чого і без додатка.

1. Знімати, зривати кругом, з усіх бокін чого-небудь оболонку, верхній шар, покриття і т. ін. Хату обдирає та сіни лагодить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 202); На салогоні багато діла: той овець ріже, той білує, той жир обдира і кида у здоровенний казан (Панас Мирний, I, 1954, 48); Господарники обдирали зі спальних вагонів червоне й зелене сукно (Михайло Стельмах, II, 1962, 48);
//  Знімати, здирати шкіру (з тварини). Лежав тут я два дні, обідрав ведмедя і їв сире м'ясо (Микола Трублаїні, I, 1955, 101);
//  Зривати з кого-небудь, рвати на комусь одяг. Селяни спіймали його, набили, раки відібрали, ще й з одежі хотіли обдерти (Іван Франко, III, 1950, 52); [Хмельницький:] Одведіть її до свого намету і в щось одягніть, а то козаки обідрали на ній все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 241).
Обдирати (обдерти, обідрати), як (мов і т. ін.) липку (білку, білочку) — забирати в кого-небудь геть усе; оббирати, грабувати. Не раз подорожніх багатих панів, Як липку сиру, обдирали [гайдамаки] (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 71); Наша пані журилась..: — Обдеруть мене тепереньки, як тую липку! Моє око всього не догледить (Марко Вовчок, I, 1955, 132); Прогнав її офіцер, обідравши, як білочку (Панас Мирний, I, 1949, 235).

2. перен. Забирати, віднімати що-небудь силою або хитрощами; оббирати, грабувати. Американський рай: хто сильний — той і обдирай (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 433); — Приїхав старий крючок за хабарами!.. Ну, цей мене дощенту й об'їсть, і обіп'є, ще й обдере, — подумав отець Xаритій (Нечуй-Левицький, III, 1950, 183).

3. Пошкоджувати верхній шар чого-небудь подряпинами; обдряпувати, дряпати. Колючки шарпали та рвали на Козакові жупан, обдирали халяву єдиного чобота (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 109);  * Образно. Як степи наполовину обідрали плугами, — тоді Кононисі стало зовсім вже погано (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 320);
//  Пошкоджувати шкіру подряпинами, саднамп. Остап, обдираючи обличчя об гаплики й ґудзики гетьманового жупана, опустився на коліна (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 209); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (Микола Зарудний, Світло, 1961, 16).

4. Обчищати зерно від лузги.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 482.

Коментарі (0)