ОБДИВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ОБДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. обдивляться; док.
1. перех.
Уважно розглядати кого-, що-небудь, з усіх боків;
оглядати. Дівчата обдивляються її, хвалять стьожки,
намисто, серги (Панас Мирний, III, 1954, 32); Тривожно
озиралися [біженці] назад, на далекі дими, обдивлялись
високе синє склепіння ранкового неба (Василь Козаченко, Гарячі
руки, 1960, 139); Він негайно обдивився подарунок,
велосипед йому дуже сподобався (Юрій Яновський, II, 1954, 58);
// Послідовно розглядати що-небудь з певною метою.
Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятись
місто (Володимир Самійленко, II, 1958, 322); Обійшли [школярі] в Москві
усі музеї, Обдивились пам'ятки старі (Валентин Бичко, Простота,
1963, 100); Гордо увійшла [графиня], Натовп обдивилась
поглядом недбалим (Микола Бажан, Роки.., 1957, 273);
//
Ретельно розглядати що-небудь з метою обстеження,
виявлення чогось; обстежувати. Тихович пильно
обдивляється кожний корінець, підсовуючи інколи під побільшуюче
скло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); Чемериця.. оглянув кран.
Спочатку обдивився поворотний вінок, шестерні і
циліндри (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 222).
2. неперех. Дивитися навколо себе; роздивлятися на
всі боки. Стояла Мотря у кущі калини і обдивлялася
навкруги (Панас Мирний, IV, 1955, 170); Вже можна було
обдивитися, куди ми приїхали (Петро Панч, На калиновім мості,
1965, 27); Каленик Романович сів, обдивився навколо
(Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 15);
// перен. Звикати до
певного місця, середовища, оточення і т. ін.;
призвичаюватися, освоюватися. Майже всю першу зміну Голубар
обдивлявся, вивчав місця праці (Іван Ле, С. Голубар, 1950,
51); — Ех, Хомо! — з прикрістю вигукнула Люба..
— Нічого та не розумієш!.. — Ну, поїхала! Просто
я ще не обдивився (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка,
1952, 387).