в означеннях
Тлумачення, значення слова «оберемок»:

ОБЕРЕ́МОК, мка, чол. Така кількість чого-небудь, звичайно однорідного, яку можна обхопити, взяти рукою (руками). Погонич, обсипаний снігом, .. насилу вліз у двері з цілим оберемком скриньок (Нечуй-Левицький, Л, 1956, 70); Омелян подає їй у вікно оберемок полін (Іван Франко, IX, 1952, 159); Тимко носить оберемками сухий бур'ян (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14);
//  Зв'язане докупи що-небудь однорідне; в'язка. Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в'язку нарубать, ..Як не мостивсь, як не ладнав, А оберемка не підняв (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 87); Вона, ..повертаючи додому, завжди несла за плечима оберемок сухогілля (Григорій Епік, Тв., 1958, 425);
//  перен. Велика кількість чого-небудь. Кравченко приніс цілий оберемок своїх творів і почав читати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 176); В коморі — столик, ліжко, оберемок шкільних книжок (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 26).
Взяти (згребти і т. ін.) в (на) оберемок — підняти, обхопивши руками. К старій з поклоном підступивши, На оберемок ухвативши, В землянку з валу потаскав (Іван Котляревський, I, 1952, 233); [Самрось:] А що ти мені вдієш? [Роман:] Візьму на оберемок та й укину у хургона [у фургон] (Марко Кропивницький, II, 1958, 28); Юрко.. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (Михайло Стельмах, I, 1962, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 489.

Коментарі (0)