в означеннях
Тлумачення, значення слова «обережний»:

ОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності; обачний. Кармелюк був обережний і до себе приймав тільки людей певних і випробуваних (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 85); Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний (Марко Вовчок, I, 1955, 310);
//  Який робиться, здійснюється обдумано, обачливо, з урахуванням можливої небезпеки. Майор пильно стежив за обережними, точними і чіпкими ривками Черниша вверх по камінню (Олесь Гончар, III, 1959, 100);
//  Стриманий, нервучкий у рухах, поведінці. Тихцем ступали обережні коні, Нашоршившись на шуми польові (Микола Бажан, Роки, 1957, 227); Коли йшла [Неля] містечком, струнка, з замріяними очима, обережна в кроці, наче несмілива, то її скромність здавалася кокетством (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 348);
//  Який робиться, здійснюється без зайвої різкості; слабкий; стриманий, тихий (про рухи, звуки і т. ін.). Приглушені, обережні кроки з садка перервали Дмитрові думки (Део пяк, Вибр., 1947, 190); Біля скирти соломи.. чувся обережний шелест, який то затихав, то появлявся знову (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28).

2. Який дбайливо, розумно поводиться з чим-небудь. Хоч я дуже обережний, а гроші летять (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 267);
//  Який тактовно, делікатно поводиться, обходиться з ким-небудь. [Галя:] Бач, Дуню, яка ти не обережна: он Луку Семеновича образила (Панас Мирний, V, 1955, 148); Дівчина оступилась, і потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її (Олесь Донченко, V, 1957, 483);
//  Стриманий, неквапливий у висновках, оцінках і т. ін. Найобережніші вчені просто вказували на зв'язки.. слов'янських мов з «східними» мовами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 489.

Коментарі (0)