в означеннях
Тлумачення, значення слова «обернений»:

ОБЕ́РНЕНИЙ, ОБЕ́РНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обернути. Він обійшов корму і зупинився коло правого борту, що ним пароплав обернений був до моря (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 112); На палубі ні душі, тільки сяє над нею величезний круглий прожектор, обернутий сюди — до Яреська (Олесь Гончар, II, 1959, 49); Кожде слово сього оповідання було неначе ніж, застромлений у серце капітана і обернений у кровавій рані (Іван Франко, VI, 1951, 467); Весь його юний світ .. був такий обернений до дії, що, здавалось, змахни він злегка в певну мить руками, і можна полетіти (Олександр Довженко, I, 1958, 88); — О співець, як ти попався У відьомськую хатину? За що так немилосердно Ти обернутий в собаку? (Леся Українка, IV, 1954, 184); Вони стояли втрьох.. під парканом міського іподрому, обернутого тепер, у війну, на учбовий аеродром (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 36);
//  обернено, безос. присудк. сл. Саме в той рік.. Кузьми-Дем'яка монастир обернено в жіночий (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 292).

2. у знач. прикм., спец. Який має протилежний чому-небудь або змінений порівняно із звичайним напрямок, вигляд і т. ін.; інверсійний. Керченський півострів має обернений (інверсійний) рельєф і вигляд горбастої рівнини (Геологія України, 1959, 580); Обернений порядок інтегрування приводить до трохи коротших обчислень (Курс математичного аналізу, II, 1956, 142).

3. у знач. прикм., спец. Такий, при якому перетворення одного викликає перетворення іншого з протилежним результатом (збільшення — зменшення і т. ін.). Найважливішою проблемою діалектичної концепції руху та розвитку є встановлення явища оберненого зв'язку між внутрішньою суперечністю матерії та її якісними перетвореннями (Знання та праця, 11, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 490.

Коментарі (0)