ОБЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, док., рідко. Утратити здатність розумно діяти, мислити; стати схожим на божевільного. Партизани вдарили з другого боку. Бугров обезумів. — До зброї... — крикнув він (Іван Микитенко, II, 1957, 278).
ОБЕЗУ́МІТИ, ію, ієш, док., рідко. Утратити здатність розумно діяти, мислити; стати схожим на божевільного. Партизани вдарили з другого боку. Бугров обезумів. — До зброї... — крикнув він (Іван Микитенко, II, 1957, 278).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 488.