в означеннях
Тлумачення, значення слова «обганяти»:

ОБГАНЯТИ 1, яю, яєш, недок., ОБІГНАТИ, обжену, обженеш, док., перех.

1. Рухаючись швидше, обминати й залишати позаду кого-, що-небудь; переганяти, випереджати. Після сніданку Дмитро виїжджає на поле. Шляхом його обганяє Мирон Підіпригора, який оце нещодавно.. купив пару кобилок (Михайло Стельмах, II, 1962, 273); Десь на дев'ятий день мандрів обігнали криничани валку своїх полтавських земляків — опішнянців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 25);
//  Випереджати, залишати позаду, змагаючись з ким-, чим-небудь у швидкості руху. По полудні знов скаче селом економ, як навіжений. Періщить коня і плигає в стременах, немов хоче коня обігнати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Миттю зірвавшись з своїх місць, ми побігли назустріч загонові, намагаючись обігнати один одного (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 5);  * Образно. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки (Панас Мирний, I, 1949, 385).

2. перен. Досягати більших успіхів, кращих результатів у чому-небудь порівняно з іншими. [Ярина:] Я знову випередила всіх свинарок: в роботі мене ніхто не обжене (Олександр Корнійчук, II, 1955, 99).

3. у чому, перен. Розвиватися, зростати швидше, ніж хто-, що-небудь. Зменшення забур'яненості має винятково велике значення для льону, бо сходи його довгий час ростуть повільно і бур'яни обганяють їх у рості й глушать (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 88).

4. чим, рідко. Не підпускати (комарів, мух і т. ін.), махаючи чим-небудь; відгапяти. Труп царевича лежав, Над ним Аркадський Підкоморій Любистком мухи обганяв (Іван Котляревський, I, 1952, 268);
//  від кого — чого. Відганяючи, боронити, захищати. Вони [діти] беруться обганяти його І коня 1 від овадів (Іван Франко, VIII, 1952, 341).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 476.

Коментарі (0)

ОБГАНЯТИ 2, яю, яєш, док., перех., розм. Те саме, що оббігати. Немає коло возика Лиски! ..І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 476.

Коментарі (0)