Словник української мови

ОБГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех. Зводити, споруджувати огорожу навколо чого-небудь; огороджувати. У гості ж друзів — просимо і ждем: Свій дім не обгороджуєм тинами (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 47); Загороду заплели нову, кругом обгородили повою лозовою лісою з острішком (Панас Мирний, I, 1949, 367);
//  Зводячи перепони, перешкоди, відділяти, ізолювати від кого-, чого-небудь. Дерева і кущі в молодому віці тимчасово обгороджують, щоб їх не затоптували (Хлібороб України, 9, 1964, 24); В долині, де проходив залізничний тунель, зробили заборонену зону, обгородивши її колючим дротом (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 425).