в означеннях
Тлумачення, значення слова «обгортати»:

ОБГОРТАТИ, аю, аєш, недок., ОБГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех.

1. чим, у що і без додатка. Покривати, обвиваючи, обмотуючи кругом, з усіх боків. Він обгортав кожну свічку хусточкою і подавав о. Артемієві (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 99); Здасться, не багато речей, а ці дрібнички докучають страх як, треба все обгорнути та вкласти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 143); Віра обгорнула схвильованого Клима в плащ і повела в дім (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 71);  * Образно. Вітер одразу налітає на них, мало не збиваючи з ніг, обгортає крижаною ковдрою (Василь Кучер, Чорнохморці, 1956, 330); В вікна дим і станція, і гули, долітав дзвонами село. І в диму мене моє, минуле обгортає траурним крилом (Володимир Сосюра, I, 1957, 341).

2. тільки недок. Доладно, щільно облягати, обтягувати (про одяг, вбрання) Біла сукня щільно обгортала її струнку постать (Олекса Десняк, Опов., 1951, 13); Добірний шовк., обгортав дозрілу живучість жінки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 212);
//  Те саме, що прикривати 1. Маю з чого прожити. А за все те маю подякувати оцим лахам, що обгортають моє грішне тіло (Лесь Мартович, Тв., 1954, 213).

3. Те саме, що обіймати 1. [Савка:] Шкода вже нам молодіти, старенька моя!.. (Жартом обгортав жінку) (Степан Васильченко, III, 1960, 63); Довго співала царівна морська, Мій стан обгортала царівни рука (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 167); Галинка пригорнулася до Марини, руками обгорнула шию, поцілувала (Григорій Епік, Тв., 1958, 544).

4. перен. Обступати, охоплювати з усіх боків, не даючи змоги вирватись; оточувати. Сунуть половці з Дону і з моря — Обгортають наших, як лихая недоля (Панас Мирний, V, 1955, 265); Козаки тихо обійшли замок і облавою обгорнули його (Данило Мордовець, I, 1958, 141); Закипів же й Шрам.. — А ви ж, — каже. — прокляті салогуби, де тоді були, як ляхи обгорнули нас під Берестечком..? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 72);  * Образно. Зелені гори, вкриті лісом, як дивні зелені завіси, обгортали кругом Шевченкову могилу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 383).

5. тільки 3 ос., перен. Густо обволікати, затягувати (про дим, туман і т. ін.). Гаврило куняє.., пара з ріки валує через міст, димом обгортає Гаврилову скулену постать (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 301); Не дурно ж так дощиком пахне... Он хмара згущається чорна, Край неба ввесь скоро обгорне (Іван Франко, XIII, 1954, 320);
//  безос. В обличчя [Тимкові] вдарило гарячим духом розпарених людських тіл. Обгорнуло парою. В тій парі, як у тумані, люди. (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 353);
//  Заповнювати собою, охоплювати навколишній простір (про світло, темряву, морок і т. ін.). Весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, я боків. Навіть повітря здасться блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 410); Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати (Леся Українка, I, 1951, 29); Він з нудьгою поглядав на горішню лампу, доки ми догадались її погасити... Темінь обгорнула кімнату (Юрій Яновський, II, 1958, 42).

6. перен. Повністю охоплювати, заполонювати (про певний стан, почуття і т. ін.). Підходжу до вікна.. Обгортає зелена п'яна лінь (Нас, II, 1959, 87); [Лукія:] Доки весела — глузую, а обгорне сум — плакатиму (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Не спав Оксень Недомірко, хоч і важка дрімота обгортала його (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 71).
Мов полум'ям обгортав (обгорнуло) кого, безос. — когось раптово охоплює здивування, образа і т. ін. Мене мов полум'ям обгорнуло, і я витріщив очі. Чи я був справді такий короткозорий, що не бачив відразу того, за чим так тужливо визирав і дожидав? (Ольга Кобилянська, III, 1956, 65); Обгортати (обгорнути) душу (серце і т. ін.) тугою (сумом і т. ін.) — викликати почуття туги, суму і т. ін. Не несли вони [дні] у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою гіркою та пекучою (Панас Мирний, I, 1954, 85); Сум (жаль і т. ін.) душу (серце і т. ін.) обгортає (обгорнув); Тривога (туга) душу (серце) обгортає (обгорнула) — хтось переймається почуттям туги, суму і т. ін. Сум всю душу обгортає, Додолу никне голова (Борис Грінченко, I, 1963, 58); Та коли вже надто тяжко Туга серце обгортала, То співці співали пісню, Пісня тугу розбивала (Леся Українка, I, 1951, 374); Хоччасом їм доводилось дуже скрутно і душу кожного обгортала тривога, — але все, що сталося, не проминуло даремно (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 33).

7. Підгортаючи, обкладати, обкидати з усіх боків чим-небудь сипким. Лона полізла з рогачем у піч. Засунула горщик, обгорнула жаром. Накрила покришкою (Панас Мирний, II, 1954, 210).

8. с. г. Підпушувати землю навколо рослини, присуваючи, привалюючи її до стебла; підгортати. Оженила Горпина, сина перед жнивами, вирядила у весільний четвер молодих картоплю обгортати (Любов Яновська, I, 1959, 332); Мічурін схилився над лілією й почав обережно обгортати її землею (Олександр Довженко, I, 1958, 409).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 478.

Коментарі (0)