в означеннях
Тлумачення, значення слова «обіч»:

О́БІЧ 1, присл. Поруч, поряд. Карпати... Тут у гущині Ген роги оленя рясні, Колись любима папська здобич, З чагарником рясніють обіч (Максим Рильський, Сад.., 1955, 75); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обіч (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 108);
//  На деякій відстані; збоку, осторонь. Трохи обіч, під вербами біля ясел, коней з десяток — сіно хрумають (Андрій Головко, I, 1957, 303);
//  На деяку відстань: набік, убік. Насіння цього дерева [каучукового] було Як золото, як найдорожча здобич, І, кинувши важку сокиру обіч, Людей немало в тій війні лягло (Максим Рильський, III, 1961, 295); Куля влучила в коня.. Зараз уже обрізали посторонки і відтягли забитого коня обіч (Андрій Головко, II, 1957, 509).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказуванні на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд, поруч. Хлопець посередині, а дівчата, кожна обіч його, — і він обіймав обох їх за шиї (Леся Українка, III, 1952, 670); Обіч наречених ішли дружки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 200); Високий тин, що тягнувся обіч садиби, густо насаджені верби попід тином надійно захищали її від стороннього ока (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 410).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 508.

Коментарі (0)

О́БІЧ 2, обочі, жін., діал. Обочина. Таке розгадуючи, іду, ноги волочу по якійсь обочі край села (Іван Франко, I, 1955, 69); З обочей з-під смеречини дивляться на огонь ґаздівські хати і обороги (Марко Черемшина, Тв., 1960, 146); Гляну вам в очі, люди робочі, Серця відчую напругу. Ті, що не сходять в борні на обочі, — Маєте вірну подругу (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 508.

Коментарі (0)