ОБІ́Д, у, чол.
1. Споживання їжі серед дня, між
сніданням і вечерею. Уже всі помічають, що за обідом я
не спускаю з неї очей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Семен
посеред обіду встав, вийшов з хати і почав рубати
дрова (Леся Українка, III, 1952, 640); Помирившися під час
обіду,.. вони тепер оглядали книгосховище (Юрій Смолич, I, 1958,
76);
// Пригощання, яке влаштовують удень з якогось
приводу, з певної нагоди. Діточки.. У жупанах
походжають, Старців закликають На обіди (Тарас Шевченко, II,
1953, 50); Вдень підполковник Гречкун запросив до себе
офіцерів полку на обід. Трапеза була гучна й багата
(Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 155).
Давати (дати, ставити, поставити) обід кому і без
додатка — влаштовувати з певної нагоди денну трапезу
для гостей, сторонніх людей. Натякнув [Колісник],
що, певно, дворянство буде давати обід (Панас Мирний, III,
1954, 285); Будучи уважним, Голова наш дав обід двом
гостям поважним (Степан Олійник, Вибр., 1959, 130); — Зробити
поминки я хочу, Поставити обід старцям (Іван Котляревський, I,
1952, 90); Прошений обід — те саме, що Званий обід
(див. званий). Іде Журавель на прошений обід (Іван Франко,
IV, 1950, 57).
2. Їжа, признач. для споживання вдень. Бабуся
внесла нам обід, тривний, смачний і недорогий (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 391); Лис Микита йде й міркує: Що би то
зробити слід? Конче треба курку вкрасти, Щоб на
завтра був обід (Іван Франко, XIII, 1954, 267); Біжить
дружина робітника, несе чоловікові обід (Олександр Довженко, I, 1958, 54).
Лишати (лишити, залишати, залишити, зоставляти,
зоставити і т. ін.) без обіду — за якусь провину
залишати учня в класі після закінчення уроків (про
покарання в старій школі). Б'є сторож нас, щоб відчищали
ми черевики од грязі. За це лишають «без обіду» (Володимир Сосюра,
II, 1958, 366).
3. розм., заст., також обіди, ів, мн. Середина дня,
коли звичайно обідають; обідня пора. І обід, і полудень
минувся, а Левка нема. Увечері вже Івга стала тужити
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 271); — Ще в обіди, — пригадувала
собі Мелашка, — вітер був не такий рвучкий, проти
ночі ж розійшовся, що з ніг валяє... (Григорій Косинка, Новели, 1962,
144); В Зіньків приїхали в обід. Містечко жило
тривожним життям (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 305).
До обіду, рідко До обід: а) у першу половину дня.
Ще до обіду я вільний.., а по обіді звичайно заходить
до мене Горький з цілою родиною і тягне рибу ловити
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 355); б) до середини дня. Якби
поспав до обід, так приснився б ведмідь (Номис, 1864,
№ 11308); — Де ти бродиш цілий день?.. То, бувало,
хоч удень дома; а тепер понудився до обіду, а там і
скрився (Панас Мирний, I, 1949, 352); Гнат тяжко замислився
і просидів так аж до обіду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151); Під
обід — близько середини дня. Було вже під обід; Після
обіду, рідко Після обід; По обіді: а) на початку другої
половини дня. Петро зараз після обід узяв рушницю
і пішов у гай (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 95); Твердохліб
зрадів, коли одного дня, десь по обіді, до нього завітала..
Ярина (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 125); б) у другій половині
дня. Після обіду Оксен знову сіяв разом із Бовдюгом
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 83); Цей день так і минув: біля воза
до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно
(Андрій Головко, II, 1957, 136); Сонце з обід [звернуло] — про
час, коли починається друга половина дня. Сонце давно
вже звернуло з обід (Григорій Косинка, Новели, 1962, 120); Сонце
під обід [підійшло, підпливло і т. ін.] — про час, коли
кінчається перша половина дня. Дні зимові короткі..
Недавнечко ніби розвиднілося, а сонце вже й під обід
підпливло (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 397); Було сонце під обід
уже, а народ не розходився (Андрій Головко, II, 1957, 158).