в означеннях
Тлумачення, значення слова «обіймати»:

ОБІЙМАТИ, аю, аєш, недок., ОБІЙНЯТИ, обійму, обіймеш, док., перех. і без додатка.

1. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. І вже обіймає [мати] його й до серця пригортає (Марко Вовчок, I, 1955, 347); Це була дійсність — Лаврін.. обіймав її і шепотів ласкаві.. слова (Олесь Донченко, III, 1956, 120); Він сирота, — хто без мене його привітав? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? (Тарас Шевченко, I, 1963, 127);
//  Обхоплювати руками чи рукою що-небудь. Сидячи на землі, .. вона обіймала свої коліна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 314); Він обіймає стовбур старої груші, припадає обличчям до шорсткої порепаної кори (Юрій Смолич, II, 1958, 57); Червоноармійці сиділи на гачку, обійнявши гвинтівки (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 32).
Обіймати (обійняти) оком (очима, поглядом, зором і т. ін.) — пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Прокіп обіймав оком Гафійку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); І кожного [бійця] обіймає [Воронцов] теплим поглядом, і кожним гордиться (Олесь Гончар, III, 1959, 460).

2. перен. Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати і т. ін. кого-, що-небудь (про полум'я, світло, темряву і т. ін.). Плентавсь я тихою ходою берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 177); Кошлата темрява владно сунула з лісової хащі, обіймала чорними рукавами стовбури вікових ялин і сосен (Олесь Донченко, II, 1956, 7);
//  безос. Клуню вже всю геть обійняло полум'ям (Андрій Головко, I, 1957, 348).

3. перен. Оволодівати ким-, чим-небудь; повністю захоплювати, полонити когось, щось (про почуття, враження і т. ін.). Нікого й нічого не знаю, і сум, і неспокій мене обіймає (Марко Вовчок, I, 1955, 7); То він ходив зажурений, то раптом його обіймала злість на неї (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 408); Страх обійняв Женю знову: невже ні від кисню, ні від камфори цьому небораці не полегшає? (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 167).

4. перен. Мати в своєму складі. Ця країна [Нідерланди], яка обіймала сучасну Бельгію, частину північної Франції, Люксембург і Голландію, була густо заселена (Історія середніх віків, 1955, 180); Знову серед козаків пішли чутки, що буде складатися реєстр. Хто оповідав, що число реєстровців обійматиме шістдесят тисяч.., а хто твердив, що всього двадцять тисяч (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 606);
//  Включати в сферу своєї уваги, діяльності, в коло своїх інтересів і т. ін. Епоха тому й називається епохою, що вона обіймає суму різноманітних явищ і воєн.. (Ленін, 30, 1972, 83);
//  Сприймати повністю зміст, суть чого-небудь; розуміти, усвідомлювати. Де вже бездольцям тим відрізняти: Ворог ти клятий чи друг... Треба б поперед нам обійняти Ціну народних послуг! (Павло Грабовський, I, 1959, 98); А в хлопчини серце невситиме, Повен розум чистої жаги, Все ж то хоче знати, обійняти... (Максим Рильський, III, 1961, 20); Обійме, [Ленін] Промінням розуму простори світу (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 7).

5. Тісно облягати, огортати (про одяг). Тонка бомбакова сорочка щільно обіймала її молоде тіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 238);
//  Оточувати, огинати. Обіймає та Яйла берег південний кримський, не пускає на його холодів та вітрів із півночі (Остап Вишня, I, 1956, 167); Фруктовий садок обіймав палац з півночі (Юрій Смолич, I, 1958, 89);  * Образно. З лівого боку від моря знову заревли ворожі гармати, і той нестерпний гуркіт покотився по всій лінії фронту, обіймаючи вогненною підковою гірські підступи до Севастополя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 369);
//  Покривати собою. Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка, I, 1951, 208).

6. Посідати, займати (посаду і т. ін.). Керівні посади теж майже скрізь обіймає вона — молодь (Яків Баш, На берегах.., 1962, 42); Павло закінчив сільськогосподарський інститут, працював.. в облвиконкомі, де обіймав не малу посаду (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 505.

Коментарі (0)