в означеннях
Тлумачення, значення слова «обік»:

ОБІК, розм.

1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (Іван Франко, VII, 1954, 103); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита, ж на поламане колесо обік (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 10);
//  На деякій відстані; осторонь, збоку. Трохи обік, край високої кручі, на камені самотньо сиділа молода жінка (Яків Баш, Вибр., 1948, 6).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказуванні на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд. — Ой мені лишечко! — жахнулася Катря обік мене (Марко Вовчок, I, 1955, 190); На нього [танк] сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка (Олесь Гончар, III, 1959, 279).
 Обік себе [сидіти, стояти і т. ін.], діал. — поряд, разом (сидіти, стояти і т. ін.). Вони сиділи обік себе, тихо, нерухомо, вдивляючись у воду (Іван Франко, VI, 1951, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 506.

Коментарі (0)