ОБІКЛА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обікласти. Обличчя [в Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв'язана, обмотана (Любов Яновська, I, 1959, 393).
ОБІКЛА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обікласти. Обличчя [в Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв'язана, обмотана (Любов Яновська, I, 1959, 393).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 506.