ОБІПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обіпнути. Тимко рушас по тому сліду і бачить: сидить [Орися] задумана, обіпнута чорною шаллю (Тютм Вир, 1964, 124); В глухому закутку садка, з обіпнутої хмелем тернини, прохолодно турчала горлиця (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 254).