в означеннях
Тлумачення, значення слова «обірваний»:

ОБІ́РВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обірвати 1—3. Іду, під моїми ногами Обірваний лист шелестить (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 329); Шматок обірваного вітром, вилинялого, мерзлого кумачу шкрябав об фанерну колону арки (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 57); Одна по одній з'являлися звичні клопітні думки, вночі обірвані сном (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 6); З групою бійців, що залягли біля млина, зв'язок був обірваний (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 231);
//  обірвано, безос. присудк. сл. Трос обірвано... Він почав падати (Остап Вишня, I, 1956, 314).

2. у знач. прикм. Одягнений у старий подертий одяг; обшарпаний. Щось залопотіло; дивиться: іде Потоцький, такий обірваний та обшарпаний (Олекса Стороженко, I, 1957, 131); Виснажені двадцятикілометровим переходом, люди, обірвані, голодні і знесилені, ледве пересували ноги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 462).

3. у знач. прикм. Перерваний, незакінчений (про слово, фразу тощо). Мозок вертів шалений вир обірваних слів (Гнат Хоткевич, II, 1966, 134); — Я, панове, за народ, за правду постраждав, — знову почав Юрась обірвану розмову (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 98).

4. у знач. прикм. Дуже крутий, прямовисний; обривистий. По стрімкій, обірваній скалі.. не так легко злізти в долину (Іван Франко, V, 1951, 110); Через одну верству Залі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 381).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 506.

Коментарі (0)