ОБХИ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до
обхилити;
// обхилено, безос. присудк. сл. З горба, де
гіллям шовковиць Обхилено клубний дах, Розказує
гучномовець, Що діється по світах (Іван Вирган, В розповні літа,
1959, 150).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 599.