в означеннях
Тлумачення, значення слова «обкладати»:

ОБКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ОБКЛАСТИ і рідко ОБІКЛАСТИ, обкладу, обкладеш, док., перех.

1. чим. Класти щось кругом, по всій поверхні кого-, чого-небудь. Вітер лютує, .. і, як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 326); Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм.. і обкладала торбинками гарячого піску (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 8); Надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (Олесь Гончар, III, 1959, 455);
//  Покривати чимось усю поверхню чого-небудь; обличковувати. Все робив Василь своїми руками — і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 73); Білим кахлем обклав Іван Лісняк стіни, ще й підлогу.. збирався вимостити (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 245);
//  Те саме, що обгортати 1. — Я не забрудню, — сказав Сашко, — обкладу [книгу] газетою... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 121);
//  безос., перев. док. Покрити (язик, горло) при захворюванні білим нальотом.
Обкладати словами (лайкою і т. ін.) — грубо лаяти. Анархісти уперто не хотіли злазити [з грузовика] і чогось чекали, обкладаючи свого шофера словами, як компресами (Юрій Яновський, I, 1958, 197).

2. перен. Оповивати, обволікати. Холодні тумани обкладали землю (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 105); На чистій блакиті.. спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць (Степан Васильченко, I, 1959, 367).

3. чим і без додатка. Зобов'язувати сплачувати податки, мито і т. ін. грошима або натурою. Молоді верховоди.. що хотять, те й роблять, важкими податками обкладають, до управи своїх вибирають (Панас Мирний, III, 1954, 258); Англійські королі, які спиралися.. на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 6).

4. чим, розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь кругом, по всій поверхні. Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 512.

Коментарі (0)