Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 511.

Коментарі (0)

ОБКИ́ДАТИ 2 див. обкида́ти 2.

ОБКИДА́ТИ 1, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Кидати щось на кого-, що-небудь з усіх боків, по всій поверхні; закидати з усіх боків чим-небудь. Люди були немов наркотизовані, — вони ходили від ятки до ятки,.. обкидали один одного паперовою січкою (Леся Українка, III, 1952, 621); Коні важко йшли вскач на гору, обкидаючи один одного від талою землею з-під копит (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 25); Ромка люто відбивала напад, хоч її вже оточили й обкидали незліпленим снігом (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 23);
//  Накидати щось навколо кого-, чого-небудь. Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку, обкидавши зокола гносм (Панас Мирний, III, 1954, 20); Андрій.. засунув знов горнятко, обкидав його жаром і мовчки осміхався (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21).
♦ Обкидати (обкидати) болотом (брудом і т. ін.) — несправедливо ганьбити, обмовляти кого-небудь. Ганьбити міг він всіх, бо був великим патріотом, умів балакати, кричать і обкидати всіх болотом (Осип Маковей, Вибр., 1954, 366); [Юрко:] Дівчина в запалі образила його, і він ладен зараз же обкидати її брудом! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 255); Обкидати (обкидати) [найгіршими і т. ін.] словами (епітетами і т. ін.) кого — недоброзичливо висловлюватися про кого-небудь; лаяти когось. Пачко, ..вперши безтямний погляд у мигаючі перед ним різнобарвною хвилею пари, обкидав Регіну найгіршими епітетами (Іван Франко, VI, 1951, 243); Хоча Левко обкидає Христину в думках непотрібними словами, але до нього десь від панського ставу наближається дівоче обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).

2. Густо обшивати, обробляти нитками краї чого-небудь (хусточки, коміра і т. ін.); обметувати. Обкидай комір заполоччю (Словник Грінченка).

ОБКИДА́ТИ 2, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш і ОБКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Відкидати щось кругом, з усіх боків чого-небудь. Обкинь сніг коло кошари, щоб можна було випустить овечки на двір (Словник Грінченка).

2. чим. Обхоплювати, оточувати, огороджувати з усіх боків чим-небудь. Кілька робітників кінчили довгі на п'ять сажнів розсадники й обкидали їх дошками. (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 122); — Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 111).
♦ Обкидати (обкинути) поглядом (оком, зором) — оглядати. — Карту! — гукнув Колісник.., обкидаючи ..поглядом усю вокзалію (Панас Мирний, III, 1954, 273); — Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад (Іван Франко, VI, 1951, 25).