ОБЛАГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, ОБЛАГОРО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Ставати
благороднішим, вищим у моральному, духовному відношенні.
Перетворюючи природу, вони [будівники Каховського
моря] самі вже змінились, облагородились, виросли
духовно (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 608);
// Ставати більш
вишуканим, витонченим.
2. спец. Поліпшуватися (про породу, якість і т. ін.).
3. заст. Підноситися у вище звання, стан.
4. тільки недок. Пас. до облагороджувати.