в означеннях
Тлумачення, значення слова «обламувати»:

ОБЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Ламаючи, відділяти краї, кінці чого-небудь. Коли бузок розцвітав, дітвора обламувала кущі (Олесь Донченко, IV, 1957, 520); Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 47);
//  Зламуючи, знімати нлоди з чого-небудь. Необхідно слідом за скошуванням звозити стебла кукурудзи на токи, негайно обламувати і очищати качани (Радянська Україна, 18.IX 1949, 1).
Обламати кий (палицю, віник і т. ін.) на кому, об кого — дуже побити кого-небудь. — От побіжи-но мені ще раз до ліса [лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка, III, 1952, 632); [Богун:] Сто, двісті, хоч тисячу київ на мені обламайте. Вперше я переможений без бою (Олександр Корнійчук, I, 1955, 213).

2. перен., рідко. Виливати на кого-небудь, примушуючи його діяти в потрібному напрямку.
Обламувати крила (роги, руки і т. ін.) кому — змушувати кого-небудь коритися; приборкувати когось. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру. Ще й не таким розумникам обламували руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 236); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 40); — Прийде час, Харитоненкові роги обламаємо! — твердить Сильвестр (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 190); Обламати ребра (боки і т. ін.) кому, рідко — дуже побити кого-небудь. — Нахваляються [мужики], ласкавий пане, що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (Михайло Стельмах, I, 1962, 347).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 519.

Коментарі (0)

ОБЛАМУВАТИ 2, ую, уєш і ОБЛОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛОМИТИ, ломлю, ломиш; мн. обломлять; док., перех., рідко. Натискуючи на що-небудь або нагинаючи щось, надломлювати його. Записав [Сагайда] трьох і задумався. Потім, обламуючи олівець, додав четвертого: «Шовкун» (Олесь Гончар, III, 1959, 115).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 519.

Коментарі (0)